Я дивлюсь туди уперед і дивлюся назад, щось шукаю там в світах, видивляюсь в собі, що лишу
по собі? І дерев повен сад, і не маю, не маю я вад,
То чому б яж знов вертатись сюди? Що за лісом отим?  Корені в глибину,
Чорну, наче бескид, за який вже давно пішло сонце спочить. Спочива купу
Літ, поколінь, і вертаються до мене мої предки вертають назад, які роздумуютьі міркують собі про щось у в забутті,
І пильнують за нас,  як величні святі… Мудреці давніх родів. І стою я отут,

На землі, що гаряча, мовяк кров людини, і чекаю, що ж буде…